Єлизавета Ярославна

Єлизавета Ярославна
"Єлизавета Ярославна" автор Орльонов Артур
Королева Норвегії
1045 — 1066
Народився	1022 Київ, Київська Русь
Помер	1066
Країна	Норвегія
Рід Рюриковичі
Батько	Ярослав Мудрий
Мати	Інгігерда Шведська
У шлюбі з	Гаральд III Суворий
Діти	Інгігерд Норвезька Марія Гаральдсдоттір
Медіафайли у Вікісховищі

Єлизаве́та Яросла́вна (близько 1022 — після 1067) — найстарша донька Ярослава Мудрого, видана 1045 року за норвезького конунга Гаральда Суворого (старонорвезькою: Harald Harðráði).

Загальні відомості

На сватанні Ярослав завважив, що молодий, який не мав ні держави, ні грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб не був нерівний. Гаральд пустився тоді світами добувати слави і склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гаральдом»:

...
Past Sicily's wide plains we flew,
A dauntless, never-wearied crew;
Our viking steed rushed through the sea,
As viking-like fast, fast sailed we.
Never, I think, along this shore
Did Norsemen ever sail before;
Yet to the Rus' queen, I fear,
My gold-adorned, I am not dear.

Вікінги називали Єлизавету Еллісіф (Ellisif), скальд Стуф Сліпий співав про Гаральдову дружину, що той привіз на батьківщину у 1046 році:

Фреска ХІ ст. у Соборі Святої Софії у Києві. Дочки Ярослава Мудрого. Анна — наймолодша. Єлизавета — третя зліва.

Agder's chief now got the queen
Who long his secret love had been.
Of gold, no doubt, a mighty store
The princess to her husband bore.

Гаральд став співправителем конунга Маґнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим (1047—1066). У 1048 році Гаральд узяв ще одну дружину, Тору Торбергсдаттер, від якої у нього було двоє синів, Маґнус і Олаф. Шлюб багато в чому можна пояснити політикою та створенням союзу. Глави родини Гіске (Giskeætten) відігравали ключову роль у політиці влади. Можливо, Єлизавета залишилася на Русі, або померла дорогою до Норвегії. Однак це означало б, що дочки Гаральда, Інгігерд і Марія, які їй приписують, належали Торі, що вважається малоймовірним, оскільки Марія була заручена з Ойстейном Орре, який був би її дядьком, якби вона була донькою Тори. Тому можливо, що Тора була наложницею Гаральда. Тора стала матір'ю як короля Олава Спокійного, так і короля Маґнуса II Гаральдссона.

Королева Норвегії та Данії

Поштова марка України з королевою Єлизаветою Ярославною

Ярослав Мудрий свою дочку Єлизавету видав заміж за норвежця Гаральда. Щоправда, шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Закохався молодий норвежець у Єлизавету під час своїх перших відвідин Києва. Руська княжна відповіла Гаральдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гаральдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. Він вступив на службу до візантійського імператора, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Іще Гаральд устигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одружився з нею. Проте їхнє подружнє життя було нетривалим. Уже в ранзі норвезького короля Гаральд вирушив на війну до Англії, де в одному з боїв біля Стамфорд-Бріджа поблизу Йорка 1066 року наклав головою…

Подружжя щасливо прожило майже двадцять років у Норвегії. По його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж удруге і стала королевою Данії.

У літературі та театрі

Норвезька письменниця і драматург Інґеборг Рефлінг Гаген у 1966 році написала новеллу «Єлизавета та Гаральд», яку взяли за основу театральної постановки, здійсненої 10 жовтня 1970 року в театрі «Суттунг» у місцевості Танум. Виставу пізніше показали в районах Гедмарк та Оппланн.

Також є відомим роман «Королівське дзеркало» норвезької письменниці Вери Генріксен, українською опублікований у видавництві «Літопис» у перекладі Наталії Іваничук.

Джерела

• Сага про Ярославових доньок. Юрій Хорунжий, Юрій Якимів.- К.: Видавництво «Бібліотека українця»,2004. [Архівовано 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
• «Історія України», М.Грушевський, Частина 2 ^{[недоступне посилання]}
• «Heimskringla or The Chronicle of the Kings of Norway», Saga of Harald Hardrade: Part I. (англ.), із Berkeley Digital Library
• «Князівські династії Східної Європи», Леонтій ВОЙТОВИЧ — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1 [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]

Література

• «Імена твої, Україно» [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007.
• Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.

Посилання

• Єлисавета Ярославна [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 427. — 1000 екз.